1. Skip to Menu
  2. Skip to Content
  3. Skip to Footer

Пошук по сайту

Розсилка новин

БАЙКЕР – ЦЕ СТАН ДУШІ

Для того, аби відчути, що мотоцикл – споріднена з тобою «душа», треба один раз на нього сісти і покататись з вітерцем. У цьому переконаний депутат Вінницької міської ради Ігор Скоромний. «Це стан душі. Можна купити мотоцикл, бо це модно, та справжнім байкером стати не вдасться», - запевняє він.
Ігор Олександрович зізнається, що мотоцикли у нього «в крові». «В моєму дитинстві першим транспортним засобом був мотоцикл. З 18 років почав їздив на різноманітних двоколісних машинах з мотором: «Іж Планета Спорт» , «Jawa», «MT-10», «K-750». Потім вступив до ВУЗу, служив в армії й закинув це діло. А далі пішли в моду автомобілі і з тих пір я не сідав на мотоцикл,- каже він кореспонденту журналу «Autohouse». Ось так і залишилась у Ігоря ностальгія за мотоциклами, привита дитинством…

- «Якось при розмові зі своїм сином, помітив мотоцикл, що проїжджав повз вулицю: душа защемила, думки огорнули серце надією і я твердо вирішив негайно ж придбати байк». Поїхав у Гнівань, домовився із приятелем, який займається на пряму поставкою з Японії й купив собі такий довгоочікуваний мотоцикл – Honda Shadow (2008 року, ціна якого складає 8 тис.$). Максимальну швидкість розвиває до 160 км/год, але по Вінниці їжджу 100-120 км/год. (Це перевищення швидкості!)В керуванні мій байк дуже зручний, бере 5 л на 100 км»,- із захопленням розповідає депутат. Поки холодна пора, Ігор Олександрович – на авто. «Та влітку, щовихідних я лише на байку, - посміхається. – Дорога, вітер, відчуття свободи – за «кермом» мотоцикла виявляється справжнє єство байкера, саме в цей момент повністю відпочиваю, як душею, так і тілом».
- Що для Вас мотоцикл?
- Це моя ностальгія за юністю.

- А що, чи хто такий байкер, взагалі?
– Це стан душі. Байкер – це людина із купою недоліків, достатків і здобутків. Це людина, яка пише слово «Дорога» з великої літери і може собі дозволити придбати пристойний мотоцикл за пристойні гроші, і тільки байкер може зрозуміти, чому собака висовує голову із вікна автомобіля . Багато хто не розуміє нас, але ми можемо собі дозволити забути про дачу-роботу-бізнес-кредити і решту чинників, які роблять життя нестерпним, і вирушити в дорогу, котра, неначе губка, вбирає в себе усі негативи та мішуру. Але якщо коротко, нашу філософію можна вмістити у радянське гасло «свобода, рівність, братерство»…

- Які відчуваєте емоції під час їзди?
- Словами це важко передати — потрібно тільки самому спробувати. Це — незрівняне відчуття динаміки, яку видає надпотужний двигун мотоцикла! Це — ревіння вітру, котре гармонійно поєднується із красивим «співом» двигуна, це майже музика!

- Як реагують перехожі, коли пересуваєтесь містом на байку?
- Люди завжди звертають увагу, привітно посміхаються та щиро помахують рукою…Гадаю, така увага адресована не мені, а швидше моєму байку, який користується неабиякою популярністю, скидаючи усе на свій зовнішній вигляд…))

- Усе, про що Ви говорите, і навіть мрії, воно відірване від звичного життя. Чи це і є звичне життя байкера?
- У байкерів, як і в звичайних людей теж є бізнес, сім’я, проблеми… але ж страшно буде після прожитого оглянутися і усвідомити, що у тебе було порожнє життя! Для того, щоб абстрагуватися від буденності, я сідаю на мотоцикл і їжджу по трасі. Після своїх поїздок на байку, приходжу щасливий додому, обіймаю дружину, сина і розумію, що життя прекрасне незалежно від проблем, які у ньому є.

P.S: рів потужних двигунів, блиск хромованих поверхонь і матовий відсвіт чорних шкіряних обладунків, застиглі обличчя у непорушних постатей, що впевнено осідлали своїх важких залізних коней... Це зовсім не вершники апокаліпсису, а солідні люди, які таким чином знімають стрес життя в мегаполісі. За цим пафосом хрому та шкіри часто-густо ховається дитяче бажання втекти від дорослих проблем чи то до гарних машин з мотором і щирої чоловічої дружби…

Зрештою, у кожного своя правда. І хоч правд багато, а істина одна, ніхто ніколи не пізнає її в повній мірі.


Спеціально для журналу «Autohouse» Інна Жмурко